В деревне Новоселки в Чеховском районе
Которая стоит недалеко от мест святых, благих
Живете вы в труде… наши друзья - Тамара, Виктор!
Крестьянскими заботами всегда окружены
Вы в возрасте давно… морщины вас покрыли,
Но это не беда… вы молоды в душе!
Сердечной теплотой богаты в изобилии
И с вами рядом очень-очень хорошо!
Болезни вас грызут, но это в жизни неизбежно
Но, Слава Господу, дети помогают вам всегда
И внуки с нежностью заботливо оберегают
И радостью и счастьем наполняют вам сердца
И хочется вам пожелать, конечно, долголетия, здоровья!
А остальное… Как с небес на вас пошлет Господь…
И хочется, чтоб были вы на этом свете вместе - двое!
А остальное все приложится, в прекрасное произойдет
Мы вас сердечно любим и часто вспоминаем,
Как за столом, за чаем общались с вами мы…
Мы вспоминаем с теплотой, как нас встречаете
В любое время вы всегда к гостям добры!
Благодарим от всей души за встречи
За блеск и доброту в ваших глазах
За то, что вы даете простоту общения…
За радости идущие от Вас в наши сердца!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
